Тайсон54 - Козаки

Ковалькує, іскри летять
Вогонь і залізо не можуть мовчать.
Удар
За ударом гартується сталь.
І пам'ять
Про предків тримає коваль.
Шабля у полом'ї, воля жива, поруч у горні стара булава.
Роки промайнули, змінилися дні
Козацьке коріння живе у мені
Козаки не минуле пор доплеклись.
Так це вогонь, що сьогодні
Палає в очах.
Де шабля звеніла, там
Постріл гримить.
Козацька відвага
У серці не спить.
За нами
Кургани і хвилі дніпра.
За нами родини
За нами земля.
Доки наш тяг на землею майорить
Козацький наш рід у віках не згорить колись
Запорожець крізь бурі ходив
Крізь плавні без місяця чайку водив
По зорях і вітру тримав вірний шлях.
Нечарами досвідом гартованим у боях.
Коваль б'є молотом іскри
До хмарлізо у горні тримає удару
Учора на шаблю, сьогодні у броню.
Та сталь захищає козацьку сім'ю
Тепер їхня форма у піксельних тонах.
Замість кінського тупоту гурки
Полях на плечах броня, у руках автомат
Як колись
Запорожець не відступить
Солдат, коли лісомуга ховається
В млі, а дрони малюють маршрути горі
Крізь чорний порох виходять бійці.
В кожному кроці козацькі сліди
Не з курганів, не воїни снів.
То хлопці
Вертаються з бойових рубежів
Не шукай козака лиш на давніх портретах.
Не замикай його волю.
В музейних предметах три століття
Промчали, та незмін намета.
Хто свій
Край захищає, з тим
Бог на віках.
Козаки
Не минуле по жовтих листах.
Це
Вогонь, що сьогодні палає в очах.
Де
Шабля звиділа, там постріл грими.
Козацька відвага у серці не спи
За нами кургани і хвилі дніпра.
За нами
Родини, за нами земля.
Доки наш
Тяг над землею майори
Козацький нажи віках не згори.
Під
Стягом мазепи збирались полки.
Не скарб
Здобувати, свободу нести, не милість від трону, не золото палат
Свою країну творити на свій лад
Беру по паперу і слово як сталь.
Рука на ефесі попереду даль гостра
Шабля тоді вірний спис.
Тепер автоматом
Тримаємо рубіт раніше у степні
З вершника кінь тепер під бронею
Сталевий наш звір.
Новими стали картина
Наш ти.
Та жар, що в зіницях
Лишився живий.
Три сотні промчали крізь
Пороги дим.
Інший калібр, але намір один.
Зі сходу прийшов чужинський туман
Та став на дорозі козаці наш стан
Не в золоті сила, не вблиску прикрас
Вона у свободі, що є поміж нас.
Цю волю
Пронесли трізь попілий час від
Перших січей до боїв за донбас.
Навіщо
Нам битва заді?
Ми зарід
Знає наш кожен похід.
Бо честь не потребує ні слави, ні слів.
Хто став
Проти нас, буде чути наш гнів
Гетьманська воля пройшла крізь віки.
Із попечі постали полки.
Козацький
Нащадок у кожному з нас.
І предківська
Пам'ять веде в лютий час
Клинок став затвором без крилами дрона
Копита мотором.
Та воля незломна.
І
Знову наш воїн виходить на бій
Козацький наш рід.
Нескорени живи
Удар молота
Хтось каже, козацькі часи вже минули
Ще удар
Тоді подивись
Хто сьогодні
Тримає посадки
Козаки не минуле по жовлих листах.
Це вогонь, що сьогодні палає в очах.
Де шабля дзвеніла, там
Постріл гримиш.
Козацька відвага у серці
Не спи.
За нами курани і хвилі дніпра
За нами родини, за нами земля
Доки наш тях над землею майори
Козацький наш рід у віках не згорить відните
У горні вогонь
Останній удар.
Ам тиша
Клинок став затвором
Спис крилами дроне
Кінський тупі ревом мотора.
Сідч проздягайся
Лінією оборони
300 років минуло
Іншими стали однострої
Іншими стали гармати.
А вибір ні
Козак не залишився у минулому
Він стоїть поруч.
Зміняється залізо
Не змінюється воля
La la la