ANDREY - ОднаКалина

Сумно, сумно, десь гримить,
Чорний дим над полем — світанок плаче.
Та крізь попіл проростала
Незламна калина і вірить у життя.
Мати сина вигляда, свічка не згасає,
Доки є надія,
А солдат крізь біль і вогонь береже
Дорогу, щоб вернутись додому.
Хай лунає пісня знов крізь сирі бурі,
Не здолати нам оркам,
Бо за кожен тихий дім, за дитячі сни
Стоїть незламне ЗСУ.
За одну калину, за вікно, за одну
Родину, за столом, за одну стежину, щоб
Додому йшла сама,
За одну любов на все життя, за одну
Журбу до забуття. І Україну — бо в нас
Ще її нема.
Ля-ля-ля-ляля,
Ля-ля-ля.
Сумно… Та прийде той час,
Де гармати змовкнуть, і знов розквітне
Наша Україна.
І діти знову засміються.
Лелеки над нами знов летять,
У блакитному небі пролетять.
Пам’яті, хто не прийшов, буде жити
У серці — в молитві й слові.
І допоки пісня є,
Буде жити вічно
Україна наша.